Розділ ‘Поради вчителям’

Стилі спілкування батьків з дітьми

СТИЛІ ВИХОВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА САМООЦІНКУ ПІДЛІТКІВ

1. Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.
З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Вона затрудняє формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе, не розуміючи того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків.
Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», – пишаючись, заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Адже якщо батьки не реалізувались у професійному плані, не досягли бажаної для них значущості в кар’єрі, спілкуючись із дитиною, вони цілком можуть задовольнити ці потреби, постійно нагадуючи їй, як багато для неї зробили, дорікаючи їй цим, забороняючи робити їй те, що хочеться, блокуючи її розвиток. Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.
Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів.

2. Авторитарний стиль виховання – це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями.
Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).
Таким чином, батьки стоять перед вибором: подбати про власний спокій і утримати дитину від самоствердження чи дати підростаючій особистості певну свободу, щоб вона могла розвиватись, учитись на своїх досягненнях і помилках.
Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

3. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» – думають у таких випадках діти. Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

4. Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

Як не піддатись паніці

Про корисну тривогу або як не піддатись паніці під час кризи

Для того, аби почалась паніка необхідне поєднанея двох інгредієнтів – людина має опинитись в незрозумілій для себе ситуації і у неї повинно вимкнутись критичне мислення.

Один інгредієнт зараз присутній у всіх нас – ситуація є абсолютно незрозумілою:

десь є вірус, але ми його не бачимо;
нам необхідно змінити звичне життя;
більшість часу ми змушені знаходитись в замкненому просторі, практично не контактувати з оточуючими;
ми не знаємо, скільки це все триватиме.
На додачу в нас є надлишок суперечливої інформації з різних джерел, і якщо зараз ми втратимо здатність критично мислити, тоді точно зустрінемось зі своїми панічними переживаннями.

Про те як допомогти собі впоратися з сьогоднішньою ситуацію ми поговоримо з психологом, психотерапевтом та засновницею психологічної студії “Сенс” – Мар’яною Франко.

– Як максимально адекватно оцінити теперішню ситуацію (не піддаючись паніці) і як при цьому поводитись?

Для збереження можливості адекватної оцінки ситуації, я б рекомендувала звернути увагу на 4 основні моменти:

“Слідкуйте за гігієною рук та розуму ”

Тому дбайте не лише про гігієну рук, але й про інформаційну гігієну. Читайте тільки офіційні новини і робіть це також дозовано. Адже якщо ми будемо надто часто мити руки, то ризикуємо пошкодити шкіру, а якщо переглядатимемо надмір інформації, то тим самим випробовуємо свою нервову систему і можемо заробити собі інформаційний невроз.

” Завжди майте план А та план Б “

Обдумайте та напишіть для себе 2 плани:

План А – що я робитиму, якщо все складеться найкращим чином;
План Б – що я робитиму, у найгіршому випадку.
Адже якщо ви готові до найгіршого сценарію, ви готові до будь-якого! Дуже важливо саме свідомо продумати найгірший сценарій, при чому від початку і до кінця. Для нашої психіки це наче відчути дно, грунт під ногами, від якого можна відштовхнутись.

” Подбайте про свою соціальну підтримку “

Людина – соціальна істота і для підтримки внутрішньої стабільності нам потрібні інші люди і відчуття, що ми не самі. Поміркуйте та запишіть як мінімум 5 людей, до яких ви можете звернутись по допомогу у разі потреби. І також важливо, попередньо домовитись з ними про це. Пам’ятайте, що зараз є багато технічних засобів для спілкування онлайн, а в критичних ситуаціях ви завжди можете звернутись до спеціалістів по допомогу.

” Прості та повторювані дії формують відчуття стабільності “

Людині, щоб почувати себе людиною, також надзвичайно важливо самій творити свою поведінку. Тому варто скласти список щоденних активностей, які залежать саме від вас і самостійно розробити для себе режим дня. Наприклад, щоранку робити зарядку чи йогу, з 10 до 17 продовжувати займатися своєю роботою або навчатись, а щовечора зідзвонюватись з друзями або мати спільну вечерю чи готувати щось смачненьке. Замість підказки можете скористатися списком ресурсних активностей.

– А як бути з тривогою?

– Тривога – це теж енергія, яку можна скеровувати на користь собі і оточуючим. Справді, просто тривожитись, не допомагає. Це схоже на те, коли мотор у авто увімкнений і бензин згоряє, але при цьому сам автомобіль залишається на місці. В кращому випадку ви використає все пальне, в гіршому зламаєте машину.

Тому, варто скеровувати свою тривогу в конструктивне русло та зайнятися трудотерапією – робити речі, які давно відкладали на потім. Взагалі, можна собі взяти за правило “сплати за простій”. Це як у таксі – якщо тривожишся більш ніж 5 хвилин, то маєш піти і зробити щось корисне для іншої людини – пожертвувати кошти, подзвонити рідним і запитати як у них справи, приготувати комусь чаю. Повірте, це чудово лікує від будь-якої паніки чи тривоги.

– Як не потонути у негативних думках та змінити фокус уваги на щось позитивне?

– Наш мозок дуже легко перемикається на негативні думки, але йому важко перейти на позитив і згадати про щось приємне. Тут вам також допоможе правило 5 хвилин – “ Якщо тривожні думки тривають більше 5 хвилин, обирайте будь-яку з улюблених активностей та просто робіть її “.

Для цього варто наперед розробити свій список активностей, пам’ятаючи що вони повинні бути доречними та безпечними, наприклад:

Тренування (йога, 7ми хвилинні тренування)
Медитація
Ігрові види спорту (самостійно чи з дітьми)
Молитва
Читання улюблених книжок
Прослуховування улюбленої музики
Творчі заняття
Масаж
Спілкування з давніми друзями чи родиною
Переглянути гарний фільм.
– Зараз багато людей дивляться фільми-жахів. Чи не зашкодить це нашій психіці в ситуації яка зараз склалася?

– Зазвичай – ні. Психологи давно дослідили цей ефект – річ у тім, що перегляд таких фільмів дає нам можливість перепочити від власних виснажливих переживань, адже сюжет відбувається не насправді, а страшні картинки ненадовго відволікають від власних переживань.

– Кажуть, що криза – час для можливостей і трансформацій. Як з користю його використати?

– Так, кожна криза несе в собі як небезпеку, так і нові можливості. Щоб їх побачити, варто задати собі питання – “А чому добре, що ця ситуація зі мною трапилася?”.

Багато моїх клієнтів відзначають, що саме це питання їм допомагає знаходити вихід у теперішній ситуації. Деякі зауважують, що нарешті можуть розслабитися, бо мають законну причину для своєї прокрастинації, ті, хто підпрацьовував, можуть відпочити, а хто, навпаки, не міг завершити свої “хвости” вирішили це зробити – перебрати старі речі, прибрати квартиру, почати вчити англійську чи переглянути свої бізнес-процесах тощо.

Також криза є хорошим тестом – вона чітко вказує на наші слабкі місця та точки до зростання. До прикладу, теперішній карантин комусь може показати, що у нього недостатньо сформована подушка фінансової безпеки, інші, сидячи вдома, можуть помітити, що мають багато невирішених проблем в особистих стосунках, які раніше не відчувалися тільки через те, що партнери просто мало часу проводили разом і відволікалися на роботу, а хтось зустрінеться з проблемою браку навичок управління своїми емоціями.

Як правильно «карантинити»? Дайте кілька порад.

Як правильно карантинити детально описано в інструкціях Міністерства охорони здоров’я та на сторіночці Уляни Супрун ????

Як психолог, порекомендую ставитися до карантину не як до спринту, а як до марафону.

” Карантин не спринт – це марафон “

Адже марафон передбачає іншу стратегію ніж спринт – це не видавати весь ресурс на початку, а рівномірно розподілити на усій дистанції, не забуваючи робити зупинки для відновлення сил. Потрібно розуміти, що для того, щоб дістатися фінішу потрібен час, ну і звісно, пам’ятати, що ми у цьому марафоні не одні, те що відбувається зараз відбувається з усіма людьми по цілому світі .

Бережіть себе та будьте здорові!

(с) Мар’яна Франко – психологиня, психотерапевтка Психологічної студії “Сенс”.

Усмішка чи злість

ТОЙ, ХТО УСМІХАЄТЬСЯ, ЗАВЖДИ СИЛЬНІШЕ ТОГО, ХТО ЗЛИТЬСЯ

«Під час великих потрясінь або труднощів завжди краще продовжувати займатися улюбленою справою, направляючи свою злість та енергію на щось позитивне»,

– Лі Якокка

Кажуть, що людина живе тим, на чому зосереджена її увага. Тому коли ситуація виходить з-під контролю й здається, що ви не знаєте «з чого почати», лише терпіння та певна частка оптимізму допоможуть впоратися з проблемою без згубних наслідків.

Якщо ж ви оберете негатив, він спричинить зайвий емоційний дисбаланс та стане причиною ще більшого стресу, неспокою й злості.

Спокійна усмішка допоможе досягти більшого
У більшості випадків конфлікти розпалюються між близькими людьми. У подібних ситуаціях є два варіанти розвитку подій: ми втрачаємо контроль або ж намагаємося максимально раціоналізувати те, що відбувається.

Вибір на користь того чи іншого варіанту залежить від здатності контролювати власну імпульсивність та бути гранично уважним. Тут буде набагато правильніше використовувати відкритість розуму, що дозволить «заспокоїти хвилі».

«З усмішкою простіше досягти бажаного, ніж з мечем»,

– Вільям Шекспір

Суть не в тому, щоб в суперечці хтось переміг, а хтось програв. Урок, отримає той, хто діяв більш врівноважено.

Мирний діалог, своєчасна усмішка та розслаблена поведінка у відповідь на агресію обов’язково стануть в пригоді й в інших ситуаціях в майбутньому. Ось чому кажуть: «Якщо хочете чогось досягти, усміхайтеся».

Злість – це дорога в нікуди
Гнів призводить до безвихідних ситуацій. Він заважає слухати й бути почутими, не дозволяє розуміти довколишніх й бути зрозумілим для них. Коли сердимося, ми вже не бачимо нічого, окрім власного его.

Жодна зі сторін конфлікту не думає про те, що може помилятися, що нав’язує свої ідеї, а не пояснює їх, або що приймає як належне пояснення, які можуть не мати нічого спільного з реальністю.

«Злитися – це все одно що хапатися за розпечене вугілля, щоб кинути його в іншу людину. Єдиний, хто отримає опіки, це ви самі»,

– Будда

Гнів затуманює розум розлючує людину, змушуючи її повірити в неможливість своєї помилки. А ще людина може навіть не усвідомлювати, що перемога в битві нічого їй не принесе, тому що вона не знає, про що думає її опонент, або тому, що в підсумку вона повірить в неправду.

Спокійне вирішення складної ситуації
З іншого боку, той, хто посміхається перед лицем труднощів, виявляється більш стійким, ніж той, хто злиться. Така людина розуміє, що роздуми й аналіз – це найгірші вороги зарозумілості та грубості, часто породжувані гнівом.

Більш того, вона отримує цінний досвід пошуку розв’язання проблеми, відкриваючи для себе терпимість. Дуже важливо вміти слухати й поважати чужу думку, яка не схожа на нашу, як і пам’ятати, що всі ми робимо помилки (і в мові, і у вчинках).

Звучить банально, але вміння контролювати себе в складні часи допомагає впоратися зі власними поривами люті. Мова йде не про те, щоб дивитися на проблеми крізь пальці, а про те, щоб навчитися максимально ефективно управляти цими поривами.

Прості ідеї для цікавих уроків

Цікаві уроки: прості прийоми

Отримати увагу учнів, не втратити її, захопити темою — мрія вчителя на уроці. І ось як її досягнути.

✅Ідея 1: Інтрига

На початку уроку вчитель дає загадку (дивовижний факт), відгадка до якої буде відкрита на уроці за роботою над новим матеріалом.

⭐️Наприклад, урок фізики чи хімії. Вчитель починає урок: «Селянин побудував величезний дерев’яний будинок. Потім обставив його дерев’яними меблями, потім облив його бензином і підпалив при великому скупченні народу. В результаті цього дійства він значно розбагатів … До кінця сьогоднішнього уроку ви спробуєте здогадатися — що ж все-таки відбулося?».

????Відповідь: селянин винайшов протипожежний розчин. Просочене їм дерево ставало негорючим. Погодьтеся, що такий анонс теми більш ефективний, ніж традиційне оголошення: «Горіння і управління його інтенсивністю».

✅Ідея 2: Приваблива мета

Перед учнями ставиться проста, зрозуміла і приваблива для них мета, досягаючи якої вони виконують дії, які планує вчитель. На початку уроку запитайте щось на тему уроку, але з точки зору побуту та реального життя. Так діти почнуть аналізувати тему в контексті життя, а отже почнуть включатися в урок!????

⭐️Наприклад, урок фізики. Мета вчителя — показати серію експериментів з оптики. Перед учнями ставиться інша мета — пояснити оптичні ілюзії та показати у побуті як працюють закони оптики.

✅Ідея 3: «Дивинка»

Вчитель має знайти такий кут зору, при якому навіть буденне стає дивовижним!

⭐️Наприклад, біологія. Вчитель розповідає: «Вам відомо, що сова харчується мишами-зерноїдки. Вага сови близько 250 грам. Як ви думаєте, скільки зерна вона здатна зберегти за своє життя?». Учні припускають, що це від 10 до 100 кг. Ось тут вчитель говорить, що за все своє життя (сова живе близько 50 років) вона здатна зберегти 50 тонн зерна!

Як поводитись з дітьми дома

Коронавірусне захворювання (COVID-19) несе із собою тривожність, стрес і невпевненість. Особливо сильно їх відчувають діти різного віку. Кожна дитина справляється з такими емоціями по-різному. Але якщо у житті вашої дитини реальністю стали закриття школи, скасування подій або розлука з друзями, ваша любов та підтримка потрібні їй зараз як ніколи.

Ось декілька порад, як поводитися з дітьми вдома (і не лише під час карантину):

– Проявляйте ініціативу та розмовляйте із своїми дітьми про коронавірус спокійно, а також про важливу роль, яку діти можуть відігравати у підтримці свого здоров’я. Запропонуйте дитині обговорити проблему. Дізнайтеся, що саме діти вже знають, і дозвольте їм визначати напрямок розмови. Будьте чесні та прояснять правду словами, зрозумілими для дітей.

– Дотримуйтеся розпорядку дня. Структуруйте свій день так, щоб спершу зробити всі потрібні дітям речі: від шкільних завдань до інших справ. Потурбуйтеся про те, щоб у дітей був розпорядок дня, який може включати в себе ігровий час, коли дитина може за допомогою свого телефону зв’язатися з друзями. Також обов’язково має бути час на допомогу батькам із хатніми справами.

– Спробуйте альтернативне навчання. Є чимало LMS-платформ (Learning and Management System), що дозволяють учням ефективно навчатися, а вчителям організовувати цей процес.

– Організовуйте радісні події. Коли мова йде про те, як впоратися із важкими емоціями. Привертайте до себе увагу своєї дитини і намагайтеся врівноважити розмови про почуття з радісними подіями. Дозвольте дітям відволікатися від смутку. Влаштовуйте раз на декілька днів ігрові вечірки або разом готуйте їжу.

– Стежте за вашою поведінкою. Іноді необхідно стримувати важкі емоції, особливо, якщо вони дуже інтенсивні.

Якщо дитина ” дзеркалить”

Дитина “дзеркалить” під час письма

д

У своїй роботі зіткнулася з тим, що діти 5-6 річного віку, навчившись писати, дзеркалять букви і цифри – або пишуть з права на ліво, або букви виходять у них в дзеркальному відображенні. Чому так, і що з цим робити – часте запитання від батьків, вихователів і вчителів молодших класів. Переглянувши гори літератури, поспостерігавши за дітьми, я зробила висновки, якими поділюся тут.

У цій статті ви дізнаєтеся чому дитина дзеркалить.

Для початку необхідно виключити таке серйозне порушення, як дисграфія, або інші неврологічні проблеми.

Якщо немає ніяких відхилень, то чому ж дитина дзеркалить?
Найбільш точна і правильна відповідь – тому що в дитини дошкільного віку ще не сформований зрілий зв’язок між півкулями головного мозку. Для того, щоб зрозуміти про що мова, необхідно звернутися до нейрології. А саме до міжпівкульної асиметрії.

Ще зі школи нам відомий той факт, що права і ліва півкуля мозку у людини мають різні функції, вони керують різними видами діяльності. Від того, яка з півкуль найбільш розвинена у людини (в силу вроджених чи набутих властивостей), залежить її індивідуальність, особливості її сприйняття.

асиметрія півкуль

Спеціалізація півкуль мозку:

Ліва півкуля

мова
логіка
абстрактне (поняття)
здатність до аналізу, деталізація
вибудовування алгоритмів
оперування фактами, деталями, символами
Права півкуля

інтонаційна виразність
образне сприйняття
творчі можливості
інтуїція
здатність до адаптації
Вважається, що на момент народження права півкуля мозку дитини більша порівняно з лівою. Говорять, що до 9-10 річного віку дитина є «правопівкульною». Права півкуля розвивається і дозріває швидше, і тому в ранній період розвитку її роль у здійсненні психологічного функціонування є більш значною, порівняно з лівою. Справді, малюкам характерна мимовільність, низька усвідомленість поведінки, емоційність, безпосередність, цілісність і образність сприйняття. Суттєві зміни в міжпівкульній взаємодії відзначаються приблизно в 6-7 років, тобто якраз перед початком навчання у школі.

Зі збільшенням активності лівої півкулі з’являються складні поняття, розвивається абстрактне мислення, вміння рахувати й писати. Діти, у яких довше залишається правопівкульна спеціалізація гірше пишуть, пропускають літери, не дописують слова, їм важко дається таблиця множення, і такі діти часто дзеркалять в письмі.

Нормальна психічна діяльність передбачає спільну роботу обох півкуль головного мозку. Тобто між півкулями повинні сформуватися стійкі нейронні зв’язки, що передають інформацію. Це складний і поетапний процес. У дошкільника ці зв’язки ще дуже тонкі. Їх не можна перевантажувати (раннє читання і письмо, математика), але їм можна допомогти розвинутися.

Таким чином, дитинка приходить у цей світ спочатку “правопівкульною”, у міру дорослішання ліва півкуля теж починає розвиватися, утворюючи зв’язок з правою півкулею. Ці зв’язки спочатку дуже слабкі, це позначається на таких уміннях малюка, як письмо, читання, рахунок, симетричні рухи руками або ногами … Через ці слабкі зв’язки багато малюків (якщо вони ще й лівші) дзеркалять букви і цифри в письмі.

Якщо ви помітили таке у вашої дитини, не панікуйте. Все нормально. Просто постійно спокійно вказуйте на помилки, просіть виправити. Крім того, допоможіть розвинути і зміцнити міжпівкульні зв’язки. Для цього існують різні вправи. Робіть їх разом з дитиною по кілька разів на день. Просто так, або як фізкультхвилинки під час заняття з малюком.

Як заспокоїти дітей

Поради ЮНІСЕФ про те, як говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання 2019 року

Вісім порад, як заспокоїти і захистити дітей

Нині, коли ви так багато чуєте про коронавірус, легко відчути інформаційне перенасичення. Якщо ваші діти відчувають тривогу, це також зрозуміло. Дітям може бути важко зрозуміти те, що вони бачать в інтернеті чи по телевізору (або чують від інших людей), тому вони можуть бути дуже вразливими до тривоги, стресу і смутку. Але відкрите обговорення та ваша підтримка допоможуть їм зрозуміти ситуацію, дотримуватися правильної поведінки й навіть зробити позитивний внесок для інших. 8 порад про те, як говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання 2019 року, пропонує ЮНІСЕФ Україна.

1. Ставте відкриті запитання та слухайте

Спочатку запропонуйте дитині обговорити проблему. Дізнайтеся, що саме діти вже знають, і дозвольте їм визначати напрямок розмови. Якщо діти ще маленькі й не чули про спалах, можливо, вам не потрібно піднімати це питання: просто нагадайте їм про хороші гігієнічні практики, не створюючи нових побоювань.

Переконайтеся, що ви в безпечному просторі. Нехай дитина скаже все, про що думає, не обмежуйте її у цьому. Допомогти почати розмову можуть малювання, розповіді й інші види діяльності.

Найголовніше — не применшуйте і не уникайте побоювань дітлахів. Визнавайте почуття дітей та запевняйте їх, що боятися — це природно. Покажіть, що ви слухаєте їх, приділяючи всю свою увагу. Давайте зрозуміти, що діти можуть поговорити з вами та своїми вчителями, коли захочуть.

2. Будьте чесні: поясніть правду словами, зрозумілими для дітей

Діти мають право на правдиву інформацію про те, що відбувається у світі. Але дорослі несуть відповідальність за те, щоб захистити їх від стресу. Використовуйте мову, відповідну віку, спостерігайте за реакцією і будьте чутливі до рівня тривоги дітей.

Якщо ви не можете відповісти на їхні запитання, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Використовуйте це як можливість разом ознайомитися з інформацією. Її чудовими джерелами є веб-сайти міжнародних організацій, наприклад, ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров’я. Поясніть, що деяка інформація в інтернеті не є точною і краще довіряти експертам.

3. Покажіть їм, як захистити себе та своїх друзів

Один із найкращих способів уберегти дітей від коронавірусу та інших захворювань — просто заохочувати їх регулярно мити руки. Це не повинно перетворитися на страшні розмови. Співайте разом з The Wiggles або виконайте цей танок, щоб зробити навчання цікавим.

Ви також можете показати дітям, як прикривати обличчя під час кашлю чи чхання згином ліктя, пояснити, що краще не перебувати надто близько до людей, у яких є ці симптоми, і попросити їх говорити вам, якщо вони починають відчувати, що у них лихоманка, кашель або ускладнене дихання.

4. Запевніть їх, що все буде добре

Коли ми бачимо безліч сюжетів, які непокоять усіх, на телебаченні чи в інтернеті, здається, що криза просто оточила. Діти можуть не розрізняти зображення на екрані та реальність навколо себе. Вони можуть вірити, що їм загрожує небезпека. Ви допоможете дітям впоратися зі стресом, граючи чи відпочиваючи з ними, коли у вас є змога. Дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу, наскільки це можливо, особливо перед сном, або допомагайте створювати новий розклад у нових умовах.

Якщо у вашому районі спалах захворювання, нагадайте своїм дітям, що вони, ймовірно, не підхоплять інфекцію, що більшість людей, які мають коронавірус, не хворіють тяжко, і що багато дорослих наполегливо працюють над тим, щоб зберегти вашу родину.

Якщо ваша дитина почувається погано, поясніть, що їй доведеться залишитися вдома або в лікарні, оскільки це безпечніше для неї та її друзів. Скажіть їй, що ви знаєте, що часом це важко (можливо, страшно чи нудно), але дотримання правил допоможе зберегти всіх у безпеці.

5. Перевірте, чи не відчувають вони стигму та чи вони її не поширюють

Спалах коронавірусу приніс численні повідомлення про расову дискримінацію у всьому світі, тому важливо переконатися, що ваші діти ані зазнають булінгу, ані сприяють йому.

Поясніть дітям, що коронавірус не має нічого спільного з тим, який хтось має вигляд, звідки походить чи якою мовою говорить. Якщо дітей обзивають або знущаються над ними в школі, вони повинні мати змогу безпечно розповісти про це дорослим, яким вони довіряють.

Нагадайте своїм дітям, що кожен і кожна має право бути в безпеці в школі. Знущання — це завжди неправильно, і всі ми повинні робити все, щоб добре ставитися та підтримувати одне одного.

6. Шукайте помічників

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному добрими вчинками.

Поділіться зокрема історіями медичних працівників, вчених і молодих людей, які працюють над тим, щоб зупинити спалах. Якщо діти знають, що співчутливі люди докладають зусиль для їхнього захисту, це заспокоює.

7. Дбайте про себе

Ви краще допоможете дітям, якщо піклуватиметеся про себе. Діти бачать, як ви реагуєте на новини. Тому для них важливо розуміти, що ви спокійні й не панікуєте.

Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе і зверніться до інших родин, друзів та людей у вашій громаді, яким ви довіряєте. Приділіть трохи часу заняттям, які допоможуть вам розслабитися та відновити сили.

8. Обережно закінчуйте розмови

Дітям важливо знати, що вони не залишаться на самоті з бідою. Коли ви завершуєте розмову про дражливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає.

Нагадайте дітям, що вони можуть у будь-який час поговорити з вами на будь-які інші теми, зокрема на складні. Нагадуйте, що ви піклуєтеся про них, слухаєте їх, і що вони можуть звернутися до вас завжди, коли занепокоєні

Склянка води: виставляємо розумні рамки

Склянка з водою

Іноді для ілюстрації розвитку дитини я привожу приклад з водою.

Малюк в своєму розвитку зі своїми емоціями подібний до води – непередбачуваний, безпосередній, рухливий, спонтанний. Він всім цікавиться, у все вникає. Його цікавість стрімко, як потік води, змінюється і рухається, випереджаючи зір і слух. Він подібний до потоку, річки або струмочку.

А тепер уявіть, як ви ллєте воду на стіл, що з нею відбувається? Вона стихійно розтікається в несподіваних напрямках, проливається вниз, її важко зібрати і повернути в ємкість. Якщо не ставити склянку або кордони, то вода буде розтікатися в усі сторони, їй нема на що спертися або піднятися, вона проливається все нижче і нижче … Також і малюк, якщо йому не встановлювати розумних меж і рамок, він розтікається на всі боки , втрачає орієнтири і опору для розвитку, у відповідь на це виникає багато тривоги і розгубленості.

Якщо ж наливати воду в вузький стакан або тонку вазу, то вода швидко і без сильних емоційних затрат досягне верху. Всередині майже не буде життя, вологи, зате рівень води буде високий, іноді навіть вище сміливих очікувань. І що трапиться з водою, якщо її так залишити? Вірно – вона позеленіє і стухне. Якщо дитині ставити багато жорстких кордонів, рамок і обмежень, то вона стане такою, якою хочуть її бачити батьки (у багатьох випадках), але чи буде вона щасливою? Чи буде в неї життя, задоволення від існування і діяльності? Думаю, відповідь очевидна …

Дитині потрібні розумні рамки, на які вона може спертися у своєму зростанні, розвитку. При цьому необхідна деяка свобода у використанні дитиною своїх можливостей для здійснення того, що їй самій цікаво і не є корисним з точки зору дорослого. Станьте для дитини «склянкою», яка дає опору і в той же час простір для внутрішнього життя.

Перевірте себе, порахуйте, чи збігається у вас кількість обмежень, заборон і вимог до кількості того, що можна, дозволено, допустимо?

Поради вчителям про навчання вдома

Навчання вдома: практичні поради для вчителів від психологині Світлани Ройз

Дистанційне навчання – це, насамперед, не про технічні засоби, а про те, як учителю налагодити зв’язок з учнями, підтримати їх і вдало спланувати роботу. Що можна порекомендувати вчителям – “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

Читайте також “Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз“

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ
Перше. Я вклоняюсь учителям, які готові до змін і які зараз працюють у новому форматі або готуються до цього: ви дуже швидко адаптуєтесь до зовнішніх умов, це величезне навантаження. Я б дуже хотіла, щоб сьогодні не тільки лікарі, а й вчителі відчули наші повагу і вдячність за те, що вони роблять. Це стосується також і директорів шкіл, і вихователів дитячих садочків, які залишаються на зв’язку зі своїми вихованцями. Це зараз важливо для нас усіх.

Друге. У попередньому інтерв’ю я просила батьків бути дбайливими до вчителів, тому що вони зараз працюють у стресі, у нових для себе умовах. У цьому інтерв’ю я хочу попросити вчителів бути уважними до батьків своїх учнів.

Учителям важливо пам’ятати, що батьки зараз опановують невластиву для них професію. І вони відчувають таку ж надмірну напругу – відчуття небезпечності особистого простору, страх за життя і неможливість впоратися з новою ситуацією та новими компетенціями.

Буде коректно, якщо вчитель спитає батьків (дітей будь-якого віку), чим він може допомогти. Це запитання, яке сигналізує про готовність до контакту. Хтось із батьків скаже: “Дякую, мені нічого не потрібно”. Хтось проігнорує. А хтось дійсно скаже, що було б йому помічне, і тоді вчителю потрібно дати підтримку цій сім’ї.

Третє. Коли вчитель спілкується з дітьми – неважливо, якого вони віку і чи це дистанційне або безпосереднє спілкування. Діти в контакті більшою мірою з вашим емоційним станом, з тим, що ви відчуваєте, як ви говорите – а не що ви говорите.

Тому якщо у вас є можливість обирати час для включення, оберіть той, коли ви почуваєтесь максимально наповненими і в ресурсі, бо зараз діти потребують вашої емоційної підтримки – можливо, більше, ніж академічних знань.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви можете відверто сказати дітям, що це для вас новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо ніяково.

На цьому досвіді дитина вчиться у вас – зокрема і того, що ви дозволяєте собі бути вразливими в той час, коли ви знімаєте “корону” і вчитесь нового.

Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.

Ви супроводжуєте дитину під час навчання, і за цей час вона має здобути не тільки академічні знання, але й досвід, як навчатись нового – і цей шлях діти зараз можуть пройти разом із вами.

2. Діти зараз позбавлені живого контакту. Ми створені так, що найкраще ми сприймаємо інформацію, коли бачимо живу людину. Коли проводили експерименти, яка система навчання найбільш ефективна – порівнювали аудіокурси, відеоформат і живе спілкування.

Результати були такі: аудіокурси давали найслабший ефект, записана відеолекція працювала краще, але найбільш ефективним виявився живий контакт, під час якого спрацьовує дзеркальна система людини.

Тобто якщо в наявних умовах у вас є можливість живого контакту, це буде набагато продуктивніше. Бачити і чути вчителя – це те, чого потребують діти в будь-якому віці. Також чудово, якщо ви будете готувати презентації на 7-10 хвилин, тому що в сучасних дітей провідний канал сприйняття інформації – візуальний.

3. Діти відвикають від колективу та вчителя, і якщо не намагатись “втримати” їх, після карантину доведеться вкладати час і зусилля в адаптацію, “повернення” дітей.

Найважливіше зараз – не втратити з ними контакт і зберегти довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.

Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть до школи. Ви не повинні втрачати зв’язок.

4. Зараз у вас є можливість змінити свій образ і ставлення дітей до себе з формального і вимушеного на ставлення до вчителя як до людини. Якщо зараз учитель зробить щось, що не вкладається у стандартний образ, щось, що спочатку викличе в дитини навіть шок (скажімо, відправить жартівливу розсилку або одягне для відеочату котячі вушка), – це буде прекрасно.

У вас є можливість поекспериментувати зі своїми образом та підходом. Це не має бути насильство, але якщо для вас це органічно і ви відчували себе у школі затиснутою в жорсткі межі – зараз саме час для експериментів.

5. Якщо дитина зробила домашнє завдання і бачить, що дорослий його не перевірив, – у неї знижується мотивація. Тому, якщо ви даєте домашнє завдання, то обов’язково дайте і зворотний зв’язок у зручному для вас вигляді. Також важливо обговорити, що буде, якщо дитина не виконає завдання.

6. І, нарешті, потурбуйтесь, щоб самим не вигоріти. Ми увійшли в цей карантин уже вигорівшими і живемо зараз у режимі енергозбереження. Ми не знаємо, наскільки це затягнеться. І тому вмикаємо турботу про кожен елемент системи – і про себе також.

МОЛОДША ШКОЛА
1. Ідеально, якщо у вас є можливість і сили збирати дітей через Zoom або подібні застосунки з можливістю відеоконференції, щоб діти могли спілкуватись одне з одним – хоча б 10 хвилин на день. Нинішня ситуація – чудова можливість стимулювати дітей до спілкування в колективі, що, між іншим, є профілактикою булінгу.

Класна група у вайбері або щось інше, будь-який застосунок, який дасть можливість дітям надсилати одне одному промені добра, – це має бути ініційовано вчителем. З маленькими можна разом співати пісеньку – скажімо, ту, яку вони співали у класі, або проводити те ж ранкове коло: його можна робити в загальний конференції – “привіт-привіт” і надсилати одне одному сердечки.

2. Спілкування онлайн – це велике психічне навантаження для маленької дитини, у деяких аспектах набагато більше, ніж перебування у класі. Це стосується малюків, у яких ще немає внутрішнього розуміння, як влаштоване віртуальне спілкування.

На вас падає велике навантаження, бо ви стаєте модераторами загальної розмови. Вам треба впевнитись, що всі бачать одне одного, що в кожного є право голосу, і ви регулюєте ці контакти. Окремо вам треба попередньо побудувати концепт і план вашої зустрічі так, щоб це не перетворилося просто в загальний галас.

3. Важливо відзначити кожного персонально. Якщо знайдуться сили, кожному сказати добре слово та прислати персональний смайлик, як дають наліпки малюкам.

4. Для малюків важлива не частота, а регулярність спілкування. Можна виходити у відеоконференцію не щодня, а кілька разів на тиждень – це логічно ще й з огляду на те, що на підготовку витрачається набагато більше часу. Треба також дати собі час на відновлення, бо віртуальне спілкування для багатьох енергетично затратніше, ніж урок у класі.

5. Коли діти зустрічаються після розлуки і перебувають у стані стресу, та ще й зустріч відбувається в незвичному форматі – треба максимально уповільнити темп розмови. Тому що від наших темпу і гучності залежить стан того, хто з нами взаємодіє. Ваш спокійний і тихий голос уже буде стабілізацією.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА
1. З підлітками важливо встановити жорсткий режим зустрічей. Треба, аби вони чітко знали, що коли буде, коли вони здають домашнє завдання тощо.

2. Важливо, щоб учитель дав підтримку учням. У тому сенсі, що він має розуміти, як їм складно – насамперед, не спілкуватись одне з одним. Адже головне завдання підліткового віку – входити в контакт зі своєю референтною групою, тобто з однолітками. А вони зараз майже позбавлені цього контакту.

3. Хоча підлітки – вже не малюки, чудово, якщо у вчителя буде можливість їх усіх бачити. Якщо ви можете сказати персональне слово кожному або просто перелічити всіх у загальному чаті – це теж буде важливо. Тому що, не дивлячись на їхній опір дорослим, підліткам треба відчувати себе частиною загалу. Прекрасно, якщо у класі був спільний ритуал – наприклад, вітання або прощання, чи якась особлива фраза. Якщо цього не було – вчителям було б чудово такі ритуали напрацьовувати.

Навчання вдома: практичні поради для вчителів від психологині Світлани Ройз
Фото: автор – VitalikRadko, Depositphotos

4. Сучасні підлітки технічно просунутіші за нас – і важливо не соромитись просити їх про допомогу. Підліток опирається материнській фігурі. Саме тому, працюючи з дітьми цього віку, вчителькам дуже складно зберегти авторитетні позиції. Коли я працюю зі вчителями, які вчать підлітків, я прошу їх не входити в роль мами. Адже вони постійно потраплятимуть під материнську проєкцію і до них буде опір.

Навпаки: якщо в підлітків буде можливість відчути свою силу, це підніме авторитет учителя в їхніх очах. А якщо згодом ви скажете: “Дивіться, я взагалі цього не розуміла, але завдяки вам змогла опанувати” – це стане зоною їхнього найближчого розвитку. Вони відчують, що допомогли іншому, зробили потрібне і важливе. Якщо вчителька, від якої цього не очікують, раптом опанує інтернет – її “бали” в очах підлітків одразу злетять до стелі.

5. Ця криза може привести нас до нового формату стосунків з учнями. Ви можете сказати: “У мене зараз купа технічних питань, до кого я можу звертатись?”. Або спитати в них, які фільми або серіали вони дивляться, в які ігри грають – це стане можливістю бути в більшому контакті і зрозуміти, чим вони дихають.

СТАРША ШКОЛА
1. У старшій школі діти зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?

2. Говоріть їм, якщо виникають технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і “пояснювателями” чогось для молодших дітей. Тому що учні середньої школи будуть краще вчитись у старшокласників, ніж у вчителів. А для старшокласників це можливість повторити матеріал, адже ЗНО містить програму всієї школи з 5 класу.

3. Для старшого школяра вчитель є провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Карантин – це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою, але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.

Важливо розуміти, що ця криза дає нам можливість обнулитись, вийти з цього в новій якості одне для одного. Це шанс і для вчителів, і для директорів шкіл – передивитись відносини, кордони одне одного. Ця можливість не пов’язана з віком, посадою або обставинами, а виключно з нашими станом і готовністю до змін.

Як задати домашку на карантині….


Як задати «домашку» на карантин, щоб її зробили

Більшість учнів сприймають карантин як чергові канікули. Як же привернути їхню увагу до навчання? У виграшній ситуації опинилися вчителі, які ще до закриття шкіл використовували онлайн-навчання, не завалювали «домашкою» та роздавали креативні завдання. «Освіторія» розпитала найкращих вчителів України, фіналістів премії Global Teacher Prize Ukraine різних років, як вони організовують освітній процес під час дистанційного навчання.

Максимум гнучкості та креативу

Наталя Наддур, учителька англійської мови та економіки Київської гімназії «Консул» №86, фіналістка GTPU 2017 року
Учні сприймають карантин як канікули, тому потрібно бути гнучким і креативним. Краще на цей час давати їм не академічні завдання, а мініпроєкти. Лякати сучасних дітей — не працює, так само не бояться вони і поганих оцінок. Лише мотивація, для чого їм це потрібно, дає результат.

Прикладом такого творчого завдання з англійської мови може бути попросити їх начитати на диктофон улюблений вірш чи фрагмент прозового твору. Уривок має бути невеликий — 5-10 хвилин. Діти не звикли чути свій голос й іноді записують фрагмент по кілька разів. Це хороший спосіб потренувати вимову і дикцію. Учням це завдання подобається. Воно має також профорієнтаційну складову. Я пояснюю, що вміння начитувати текст бездоганно і швидко знадобиться їм у професії ведучого чи журналіста.

Карантин — чудова нагода почитати. Але змусити сучасних дітей читати товстелезні книги ми не можемо. Бо вони розуміють, що можуть отримати інформацію швидше. Вони скоріше подивляться кіно чи послухають подкаст. Тому краще задавати короткі твори, але з глибоким змістом.

Для точних дисциплін доречно проводити Skype-конференції на 15-20 хвилин щотижня. Цього часу достатньо, щоб пояснити нову тему й обговорити незрозумілі питання. Запитайте напередодні, коли учням зручніше вийти онлайн. Діти мають заздалегідь чітко сформулювати запитання до вчителя. Клас потрібно розбити на групи, тому що Skype дає змогу підключати не більш ніж 10 осіб одночасно. Важливо назвати це конференцією чи телемостом, виходом в ефір. Якщо це буде черговий урок, їм буде нецікаво.

У мене кожен клас має свою групу в Telegram. Скинула їм зараз статтю про коронавірус і попросила розібрати ситуацію. Кожен учень пише плюси та мінуси пандемії з точки зору її впливу на світову економіку. Адже кожна ситуація має плюси та мінуси.

Як організувати дистанційне навчання учнів — покрокова інструкція

Грайте і привчайте до дистанційки поступово

Оксана Коваленко, вчителька математики та інформатики Чернігівської спеціалізованої школи №2, фіналістка GTPU 2017 року
Щоб діти користувалися онлайн-ресурсами, йшли на них і розуміли, що там може бути домашнє завдання, їх треба до цього привчати.

Якщо говорити про вивчення математики або інформатики в середній школі, то діти із задоволенням грають на LearningApps. Спочатку опановують матеріал в ігровій формі, а потім за допомогою цього ж інструменту проходять тести. І дитина наче і грається, і отримує задоволення, і одночасно виконує домашнє завдання. Однак це має бути не все домашнє завдання, а частина самостійної роботи.

Коли діти привчаються до такого процесу, що домашнє завдання — це не тільки підручник, а й електронний підручник чи вправа на якомусь ресурсі, або й вікторина Kahoot!, тоді вони та батьки не впадають у стан шоку на карантині.

Щодо мене, то я веду постійний блог на Blogspot. Це безкоштовний ресурс від Google. На ньому я викладаю свої уроки з математики та інформатики. У мене вже понад мільйон переглядів на цьому блозі.

Коли настав карантин, одразу виклала там перше дистанційне домашнє завдання. Воно було у формі Google-документа. А з платформи Gios задала конкретні завдання. Одразу як закріплення — Google test. Це дуже зручний інструмент. Дитині набагато цікавіше пройти опитування в такій формі й тут же отримати оцінку. Статистика одразу видасть мені прізвище та ім’я цієї дитини, всі її помилки і час, за який вона пройшла тест.

Завдання з математики потрібно викладати раз на тиждень. Щоб дитина планувала, що вона повинна зробити за цей час. А потім закріпити вивчене тестом.

Уроки з інформатики також викладені у моєму блозі. Як вчитель математики та інформатики можу стверджувати, що інформатика — наука технологій. Можна задати дитині намалювати вітальну листівку в графічному редакторі і все. А з математикою потрібно опанувати правила і закріпити їх у класі.

Я давала таку задачу з математики: скільки буде коштувати різдвяна кутя. Тепер можна попросити порахувати вартість великоднього кошика. Десь третина класу робить ці проєктні завдання із задоволенням. І заради цього варто готувати такі нестандартні задачі.

Серед інструментів для дистанційного навчання я б назвала онлайн-дошку Padlet. Це такий ресурс, на якому ви можете додавати оголошення з домашнім завданням. Можна робити так, що тільки ви додаєте, а можна, щоб діти також прикріплювали свої роботи. Треба думати, чи створювати дошку на один клас, чи робити дошку з математики, дошку з інформатики. На жаль, вона вже стала платною, але безкоштовно можна створити три дошки.

Ідіть у соціальні мережі за дітьми

Антоніна Показій, учителька математики Макарівського багатопрофільного ліцею в Київській області, фіналістка GTPU 2017 року

Цього року вже був двотижневий карантин. А в мене три класи поглибленого вивчення математики. Важливо, щоб за ці тижні діти не випали з навчального процесу. Тим паче, що багато хто готується до ЗНО. Тому я створила групу у Viber, але потім побачила, що вона неефективна, бо мої учні не дуже люблять Viber. Тоді створила групу в Telegram, і пішло. Група для 11-го класу називається «ЗНО. Моя улюблена математика». Інша група для 10-го класу — «Мої невгамовні».

Тепер мені дуже комфортно, що в мене є ці групи. Я їм надсилаю відеоуроки, які знаходжу в YouTube, потім ми обговорюємо їх, і я задаю завдання. Мені подобається, що вивчаючи математику, діти можуть іще спілкуватися. Хочу підключити також Skype-уроки.

Завдання даю блоком на тиждень до вихідних. Якщо є потреба, вони мені можуть у будь-який час написати. Коли вийдемо з карантину, тоді вже будуть контрольні.

Іще мені подобається платформа Gios. Це платний ресурс, але я виграла безкоштовний доступ на два місяці. Іще вони на тритижневий карантин дали всім безкоштовний доступ. У мене на платформі Gios 9-й клас. Там є по кожній темі відеоуроки, опорні схеми, приклади розв’язування задач і завдання різного виду: тести, завдання на відповідність, правда-неправда, практичні задачі, як у дослідженні PISA.

Під час дистанційного навчання важливо тримати зворотний зв’язок з учнями. Так от ця платформа дає змогу відстежувати успіх і прогрес кожного учня і одразу його оцінити.

Також вартує уваги платформа Classtime. Там є бібліотека, можна створити свою сесію, а можна користуватися вже готовими матеріалами, давати доступ дітям. Вона також забезпечує зворотний зв’язок і виставляє оцінку кожному учневі автоматично.

Укладіть джентльменську угоду

Станіслав Федосєєв, учитель математики приватної школи Midgard School у Києві, фіналіст GTPU 2017 року

З 11-м класом ми створили групу в Telegram, куди старшокласники скидають власні розв’язання задач з певної теми. А для того, щоб їх мотивувати, ми уклали усну угоду, яку потім зафіксували письмово.

На першому занятті, коли ми тільки почали готуватися до ЗНО з математики, я запитав, що б їх мотивувало, щоб вони «не зливалися» і продовжували систематично готуватися. Під час мозкового штурму вони самі виробили правила підготовки, а я об’єднав все в один текст:

«Я (ім’я, прізвище) усвідомлюю, що мене чекає непроста робота над собою, над своєю підготовкою до ЗНО з математики.
Мені буде не хотітися що-небудь робити, але я буду.
Я приймаю про це рішення прямо зараз.
У важку хвилину я не буду думати про те, що мені не хочеться, буду направляти свої думки і дії на результат, який хочу отримати.
У зв’язку із цим я беру на себе зобов’язання навчатися за системою: «мінімум — 100% — максимум» до 20 травня 2020 року. Розумію, що результат у роботі залежить від мене, моєї самоорганізації та підготовки. Зобов’язуюся готуватися до ЗНО з математики щодня по одному з варіантів: 100% — 60 хвилин на день, мінімум — 10 хвилин на день, максимум — 6 годин на день.
Зобов’язуюсь кожного дня до 23:59 надсилати звіт про виконану роботу за день у вигляді фото, записаного відео або аудіо. У випадку невиконання мною правил за день, тобто у випадку відсутності звіту про виконану мною роботу, я добровільно буду давати по 100 грн кожному з учасників, окрім учителя Станіслава».

Вони прийняли, підписали і працюють!

Учні беруть за основу програму 100%. Вони повинні кожного дня займатися математикою по годині на день. Але бувають форс-мажори (хвороба, поїздка), коли учні зазвичай взагалі не вчаться. Так от, щоб цього не сталося в такі дні, ми прийняли програму мінімум — 10 хвилин щодня.

Ми проводили експеримент, що за 10 хвилин можна багато зробити. Як мінімум, вивчити формули, повторити їх, подивитися 5-хвилинне відео — і ось день минув не дарма з точки зору підготовки з математики.

Програма максимум виконується на певному підйомі, коли гарний настрій, є натхнення. Тут треба поставити якусь завищену планку, якої ти, на перший погляд, не досягнеш — 6 годин на день.

Завдяки цій угоді їм не потрібен примус ззовні від вчителя. Учні один одного самі мотивують. Їх у мене цього року п’ятеро готується до ЗНО. Якщо хтось не скинув звіт до 23:59, він має 4 учням заплатити по 100 гривень. І вони платять. Що батьки? Вони кажуть: «Виконуй і не плати!»

Якщо завдання не роблять, запитайте себе

Олександр Жук, учитель інформатики Запорізької школи-інтернату «Джерело». Увійшов до ТОП-50 найкращих вчителів світової премії Global Teacher Prize. Здобув перемогу на українській премії 2018 року

Зі старшими учнями я працюю у Google Classroom. Вони всі там зареєстровані. Коли я розміщую там завдання, їм приходить повідомлення на e-mail і, відповідно, на телефон.

Вони знають, що повинні виконувати ці завдання, незалежно від того, чи були у школі. Оцінки їм надходять автоматично. Це дуже спрощує роботу. Тому карантин не буде для них таким стресом.

Я даю багато практичних завдань, які пов’язані з життям.

Нещодавно вони розраховували, як можна потрапити із Запоріжжя до Гданська за 100 доларів. Учні повинні були розписати, скільки коштують квитки, як правильно їх оформити, як зробити поселення, які документи потрібні для подорожі.

Зараз вони будують 3D-модель своєї кімнати та прораховують, які матеріали та скільки їм потрібні, щоб зробити ремонт, і скільки це буде коштувати.

Якщо я задам їм якісь діаграми зробити, а сам дивитися їх не буду, то їм нецікаво навіть спілкуватися потім зі мною.

Є довготривалі завдання, які можна задавати на тиждень, два.

Я не задаю дуже багато завдань, бо розумію: якщо їх задати занадто, ніхто не зробить. Повинно бути відчуття міри. Якщо ти задав щось, і майже ніхто це не зробив, то, напевно, проблема в тобі. Значить потрібно проаналізувати і, можливо, щось змінити в самому завданні. Може, воно для них не настільки цікаве, щоб його виконувати. Потрібно проаналізувати себе.

Роздавайте електронні відзнаки

Владислав Качур, учитель іноземних мов Вінницької гімназії №6 та приватної гімназії «Дельфін»

У гімназії «Дельфін» уроки йдуть за розкладом, тільки в дистанційному режимі. Наша гімназія використовує платформу Zoom для онлайн-конференцій. Вчителі ведуть уроки в онлайн-режимі. У нас немає перебоїв із домашнім завданням.

Якщо говорити про державну школу, то в нас є блог і загальношкільний сайт. Усі вчителі розробляють завдання, щоб скоротити матеріал під час карантину і подати його учням.

Особисто я бачу перспективу, як мотивувати учнів, щоб вони робили ці завдання на карантині, у використанні платформи Bageсraft. Вона надає можливість вчителю використовувати готові електронні відзнаки або розробити свої. Учень, зробивши певне завдання і надіславши його вчителю, отримує спеціальну відзнаку. Ігрові методики — це одна з дієвих речей, які можуть вплинути на мотивацію дитини.

Учителеві автоматично надсилається інформація по кожному учневі. Ця платформа передбачає завантаження додатка на смартфон або роботу вдома з комп’ютера. Учень може поїхати до бабусі, виконати завдання на смартфоні і надіслати вчителю. Немає прив’язки до місця. Відмовок, що вибачте, у мене не вийшло, немає. Ми б’ємо учня його ж фішками.

Я використовую поки іншу платформу — ClassDojo. Це також відзнаки для дітей. Я бачу, як вони працюють. Тому мені не важко передбачити, що Bagecraft також сподобається дітям.

Переверніть своє уявлення про навчання

Олег Слушний, директор та викладач інформатики Вінницької школи №20, фіналіст GTPU 2019 року

Ми беремо участь у всеукраїнському експерименті і запроваджуємо змішане навчання. Силами вчителів змінили технологію перевернутого навчання і адаптували її під український формат.

Вчителі-природничники, які викладають хімію, біологію, фізику, географію, розробили відеоуроки. Кожне відео триває 3-7 хвилин. Вони використовують їх під час звичайного освітнього процесу, а тепер і на карантині.

Перевернуте навчання — це технологія, яка дає змогу організувати освітній процес так, що теоретичний матеріал діти вивчають вдома самостійно за допомогою відео, наприклад. А під час уроку відбувається його практичне опрацювання.

Чому ми вбачали в технології перевернутого навчання таку перспективу? Тому що зараз багато говорять про індивідуальну освітню траєкторію та маршрут кожної дитини. І саме ця технологія забезпечує можливість зробити цю диференціацію. Вчитель на уроці викладає матеріал у своєму темпі. Наприклад, я швидко розмовляю, тому діти на уроці вимушені адаптуватися до мого темпу. Але це не завжди ефективно для певної категорії учнів. А коли є відзнятий відеофрагмент, вони можуть кілька разів його переглянути, зупинити, де потрібно. Це можна робити в комфортному для себе темпі й у зручному місці — хоч би й у маршрутці по дорозі до школи.

Останнім відкриттям нашої творчої динамічної групи вчителів було використання платформи EdPuzzle. Вона дала змогу до того відео, яке ми викладали через YouTube, додати ще й завдання. Діти дивляться відео, і через 45 секунд на екрані з’являється тестове завдання. Поки діти його не виконають, не введуть відповідь, не поставлять певну позначку, вони не можуть переглядати відео далі.

Учитель може моніторити, скільки разів кожна дитина подивилася відео, чи дала вона відповіді на ці питання і чи правильні вони. Також тут є можливість коментарів.

Інтерфейс цієї платформи англомовний. Але для вчителів це можливість підвищити свій фаховий рівень.

Зараз ми хочемо масштабувати цю технологію на всі предмети.

Розробники технології змішаного навчання, зокрема перевернутого навчання, говорять, що коротке навчальне відео бажано і корисно давати на самостійне опрацювання дітям, починаючи з 14 років.

Автор: Оксана Ляпчинська