Пам”яті загиблих в 1932-33 р.

У спадок ми приймаємо історію, передаємо з покоління в покоління її радість, її біль, її надії.Трагічні події 1932-33 років- наша гірка втрата. Спомин, який закарбується у віки, аби ми, спираючись на минулий досвід, свідомо творили майбутнє.
Ми маємо говорити на тему Голодомору з дітьми, аби дитина пом’янула пам’ять дитини, яка загинула, тому що була голодна і що була українцем, але ми не можемо дітям розповідати страшні подробиці. Запаливши скорботи свічу, разом виготовляли квіти незабудки як знак спомину про страшні події в історії українського народу та дарували їх на згадку про свою моральну зобов’язаність “пам’ятати- не забувати”.
Нині доля Батьківщини в наших руках- руках
батьків, завтра – у руках наших дітей. Аби
трагедії народу ніколи не повторилися
необхідно, щоб наші голови були світлими, серця –благородними, а помисли- людяними!
Дякую Olexandr Voytsehovskyi , Настя Куліковська, Ірина Кравчук ,Богдан Ковалець за відеоролик присвячений Голодомору. Ваша праця варта уваги та хороших відгуків!!! Молодці!!!

Коментарі і розміщення посилань заборонено.

Комментарі закрито.